13 листопада 2025 р. у межах циклу бесід військово-патріотичної тематики проведено конференцію «Героїчний шлях українського війська»«Героїчний шлях українського війська»

Запорізьке Військо славилось своєю високою військовою майстерністю. Вона досягалась в значній мірі завдяки тому, що військо було регулярним і значна його частина перебувала в режимі чергування, тобто жила в куренях на Січі, займаючись повсякденно бойовою підготовкою. Гарнізон Січі був здатний негайно дати відсіч ворогові, а також за короткий час зібрати велике військо. В значній мірі прагнення козаків добре володіти зброєю обумовлювалось ще й тим, що кожного дня козака міг підстерегти татарин, і тоді його долю вирішувала військова майстерність.
Польський вчений Ш. Старовольський у своїй книзі «Полонія», виданій у Кельні 1632 р., писав: «В своїх таборах вони мають дисципліну стародавніх римлян, а воєнною доблестю та обізнаністю у військових справах не поступаються жодній нації в світі».
Якщо козацьке військо вирушало в похід і при цьому передбачалася зустріч з ворогом, то його похідний порядок будувався за всіма правилами військового мистецтва. Про це, наприклад, свідчить висування військ Б. Хмельницького в район Корсунської битви у травні 1648 року.
Запорізькі козаки з великою прихильністю ставилися до своєї зброї, дбали не тільки про її високі бойові якості, а й про красу, оздоблення.
Турецький літописець Наїма (XVII ст.) так зауважив про запорізьких козаків: «Можна впевнено сказати, що неможливо знайти на землі людей більш сміливих, які б так мало піклувалися про своє життя і так мало боялися б смерті».