Історія наукової діяльності в ХІІТ–ХарДАЗТ–УкрДАЗТ–УкрДУЗТ

Перші згадування про науково-дослідну роботу фахівців ХІІТу відносяться до початку 30-х років минулого сторіччя. Посилання на науково-дослідну частину як підрозділ не здійснюється. Очевидно не було потреби організаційно відокремлювати науково-дослідну роботу від навчально-виховної. Одним з перших проректорів з науково-навчальної роботи був доц. В.Т. Середа.

Середа В.Т.
доцент
проректор з науково-навчальної роботи

План науково-дослідних робіт на 1941 рік складався із 117 тем — 60 тем на загально технічних кафедрах і 57 тем на спеціальних кафедрах.
Вагоме місце у науково-дослідній роботі займали питання допомоги виробництву та новаторам залізничного транспорту. Для цього було організоване спеціальне бюро, яке виконувало в основному роботи з аналізу обороту вагонів, розробленню заходів з його прискорення на коліях промисловості.

В евакуації інститут був у Ташкенті з 1941 по 1943 рік. Після реевакуації інституту продовжувалось активне співробітництво із залізницями з метою відновлення зруйнованого війною. Більшість співробітників інституту активно виконували науково-дослідні роботи як по госпрозрахунковій, так і по держбюджетній тематиці.

Навчальний корпус Ташкентського інституту інженерів транспорту (ТашІІТ),
де в евакуації у 1941 – 1943 рр. розміщувався ХІІТ

 Перші повоєнні роки (1945 — 1955 рр.). До 1945 року науково-дослідна робота в інституті помітно активізувалась, і для підбиття підсумків у другому півріччі 1945-го була проведена IX науково-технічна конференція кафедр інституту. Тоді ж був підготований до друку черговий випуск збірника «Труды ХИИТа».
За післявоєнне десятиліття було виконано 355 науково-дослідних тем, з яких 57 — за наказом МШС. Результати науково-дослідної роботи та співробітництва з виробництвами частково публікувались у вигляді монографій, брошур, наукових статей у збірниках праць, що були випущені інститутом. Розвитку наукової діяльності кафедр значно сприяла створена в інституті типографія.

1955 — 1970 роки. У ці роки інститут інтенсивно розвивав кількісно та якісно лабораторну базу. Завершилось будівництво лабораторій — тепловозних двигунів та тепловозної, що дозволило створити прийнятну базу для виконання наукових досліджень.

У тепловозній лабораторії встановлено тепловоз ТЕЗ з діючою високовольтною камерою, електросхемою та повітряною магістраллю. У дизельній лабораторії були також встановлені тепловозні двигуни Д50 і 2Д100. Вони дозволили значно розширити науково-дослідні роботи у галузі перспективних видів тяги.
Професорсько-викладацький склад інституту значно розширив проблематику досліджень, тісніше зв’язав наукову роботу із завданнями розвитку транспорту. Широкомасштабні дослідження велися у напрямку розвитку нових видів локомотивів, покращення використання нової техніки, підвищення пропускної та перероблюючої здатності залізничних ліній і станцій, механізацією працеємних процесів на залізничному транспорті, зниженням собівартості залізничних перевезень і підвищенням ефективності експлуатації транспортної техніки.
З 1959 року вводиться посада заступника начальника інституту з наукової роботи. Ним став доц. Г. Юдін, а начальником відділу науково-дослідних робіт було призначено Є. Лєвандовського.
Учені інституту щорічно звітували про свої досягнення та плани на науково-технічних конференціях.
З 16 науково-технічних гуртків у яких займалось майже 300 студентів, у 1949 році було сформовано студентське наукове товариство. У 1954/55 навчальному році за підсумками огляду студентських наукових робіт ХІІТ посів 4-е місце серед інших вишів Харкова. Крім роботи в наукових гуртках студенти брали участь у науково-дослідних роботах кафедр і у роботі з узагальнення передових прийомів роботи на Харківському паровозоремонтному заводі, на станціях Харківського вузла, на станції Основа Південної залізниці.
Керівництво науково-дослідною діяльністю інституту в період з 1964 по 1973 роки здійснював проректор з наукової роботи М. Астафьєв. Начальниками відділу науково-дослідних робіт у 1964 — 1970 роках були доценти Москаленко Г.П., Башлай І.В., Овчаров В.Г.

 1971 — 1991 роки. З 1971 року начальником науково-дослідного сектору призначено Й. К. Пасинка, який керував ним до 1988 року.
У цей період продовжувався подальший розвиток залізничного транспорту. Повністю був завершений перехід на тепловозну тягу взамін паровозної, нарощувались темпи електрифікації ліній, з’явилися нові технології управління перевезеннями. Це обумовило стратегію розвитку інституту та напрямків наукових досліджень.
За галузями залізничного транспорту роботи розподілились таким чином: локомотиви й локомотивне господарство — 2; проектування залізниць, колія та колійне господарство — 6; автоматика, телемеханіка та зв’язок — 4; вантажна робота — 2; охорона праці — 1.
Зміцнювались творчі зв’язки з виробничими колективами залізниць, особливо Південної та Донецької. Широкого розвитку набула участь учених інституту у роботі суспільних науково-дослідних інститутів та університетів технічного прогресу, днях науки на виробництві.
Особливе місце в історії наукової роботи вузу займає період, пов’язаний з роботою Сергія Григоровича Жалкіна Лауреата Державної премії України науки і техніки, почесного працівника транспорту, кандидата технічних наук, професора, який беззмінно очолював науково-дослідну роботу 35 років (1974-2009 р.р.).

У період 1975 — 1980 років здійснюється інтенсивна розбудова лабораторних та навчальних потужностей, дооснащення дослідницьким обладнанням.
Інститут застосовував досить потужну (на той час) обчислювальну техніку. Ці 20 років були найбільш ефективними в проведені науково-дослідної роботи. Практично НДР виконувались на всіх кафедрах інституту, а обсяг досліджень в середині 80-х років досягав 4 — 5 млн. рублів.    Працювало в лабораторіях і на кафедрах понад 330 штатних співробітників, як сумісники працювали 180 викладачів, 60 аспірантів та понад 500 студентів, що відповідало розмірам пристойного науково-дослідного інституту. Активно проводилась винахідницька робота — щорічно готувалось 120 — 140 заявок за якими отримували 80 — 90 авторських свідоцтв на винаходи. Винахідників обслуговував патентний відділ зі штатом 5 чоловік, який очолював Чикалов О.І. та інформаційна група із 13 чоловік, яку очолювала Андріанова І.О.

Жалкін Сергій Григорович
професор, кандидат технічних наук
Лауреат Державної премії України науки і техніки
працював на посаді проректора з наукової роботи з 1974 по 2009 рр.

 У 1982 році була створена галузева лабораторія p економії дизельного пального на залізничному транспорті. Її науковий керівник проф. Сімсон А. Е. за розробку та організацію серійного виробництва двигунів типу СМД отримав Державну премію СРСР у галузі науки й техніки. За матеріалами наукових досліджень групою авторів у 1985 році було підготовлено до видання підручник для залізничних ВНЗ „Тепловозные двигатели внутреннего сгорания”. Його друге видання у 1989 році отримало Державну премію УРСР, а автори проф. Сімсон А.Е., Хомич А.З., Жалкін С.Г., Куриц О. А. стали лауреатами. Цей підручник досі використовується в навчальному процесі.

Колектив науково-дослідного сектору 1983 рік
(у складі з відділом метрології, патентною групою, редакційно-видавничим відділом, аспірантурою, архітектурною групою, інформаційною групою) – зліва направо перший ряд: Харченко Л.Ф.; Кириченко К.Т.; Пасинок Й.К. (начальник науково-дослідного сектору з 1971 по 1988 рік); Алексеєва І. (начальник архітектурної групи); Чекалов Л.І.; Богатир С.Г. другий ряд: Бугаєва Р.І.; Шейко І.П.; Жорнік В.; Чикурішвіллі С.; Красильників М.О.; Мотчаний В.Г.; Голуб В.І.; Адріанова І.О.; Бережная Т.Ф.; Сухарецька О.П.; Харченко Г.Я.; Сорокіна Р.С.; Дубасов О.І.; Череватенко М.І.;Сухарецький В.

У ці роки повністю модернізована видавнича база, а інститут відновив видавництво збірника наукових праць. У 1987 — 1988 роках науково-дослідний сектор очолював к.т.н. Панасенко М. В., а у 1988 — 1992 роках — доцент Шехватов О. О.

1991 — 2005 роки. Роки розпаду СРСР та становлення України як держави виявилися важкими для вчених інституту. Спад у перевезеннях, зміни валют, інфляційні процеси різко знизили потребу у наукових дослідженнях. Лише починаючи з другої половини 1993 року поступово почала налагоджуватись дослідницька діяльність тепер уже для потреб Укрзалізниці та Міністерства транспорту.
У червні 1994 року наказом Міністерства транспорту України при ХарДАЗТ створено 10 нових галузевих науково дослідних лабораторій (ГНДЛ). Разом з чотирма існуючими лабораторіями загальна кількість ГНДП в академії склала 14.
При академії створюється 3 органи із сертифікації, 5 сертифікаційних та випробувальних центрів. Крім того, працює Науково-дослідний і навчальний центр з проблем транспортної медицини, спільними засновниками якого є ХарДАЗТ і Укрзалізниця.
Ці структурні зміни призвели до зростання наукового авторитету Харківської державної академії залізничного транспорту. Так ХарДАЗТ визначено головним підприємством з проблем рухомого складу, у тому числі тепловозів, дизель-поїздів та електропоїздів, дизельних силових установок, систем їх забезпечення, металів і сплавів, хімічних матеріалів, проблем екології.
З метою поповнення тягового локомотивного парку Укрзалізниці, академії спільно з причетними промисловими підприємствами доручено розробку і випуск українських електропоїздів, дизель-поїздів і тепловозів з дизелями вітчизняного виробництва.
Академія у цей час активно веде наукові дослідження за державними програмами, які пов’язані з розвитком галузі. Як організація-виконавець ХарДАЗТ виконує науково-дослідні роботи за 27 розділами програми „Транспорт”. У 1993 — 1996 роках кафедри теплотехніки і теплових двигунів, експлуатації та ремонту рухомого складу, системи електричної тяги виконували роботи за Державною програмою „Економія пального та раціональне використання пально-мастильних матеріалів”.
Крім цього, академія брала участь у формуванні Державної програми розвитку високошвидкісного залізничного транспорту України, Державної програми підвищення безпеки руху на залізницях України, Програми підвищення рівня механізації на залізничному транспорті, а також була основним розробником Державної програми розвитку залізничної автоматики на промисловому транспорті України.
Структурне розширення наукових підрозділів, підвищення наукового іміджу академії стали результатом постійної роботи керівництва академії, окремих завідувачів кафедр і наукових керівників з Міністерством транспорту, Міністерством промисловості, Укрзалізницею, керівним складом залізниць. У цей час сформувались наукові школи таких учених: Ю.В. Соболєва, Е.Д.Тартаковського, А.М. Плугіна, І.Г. Філіппенка та інших.

Соболєв Ю.В.	Тартаковський Е.Д.
Плугін А.М.	Філіппенко І.Г.

Професорам академії Соболєву Ю.В. та Філіппенко І.Г. присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Поступово зростали обсяги госпдоговірних науково-дослідних робіт. Основними замовниками госпдоговірних НДР були Укрзалізниця (30 — 40 % загального обсягу щорічно), Харківський метрополітен (10 — 20 %), залізниці (5 — 8 %). Залізнична тематика складала 70 — 80 % загального обсягу НДР щорічно.
Через об’єктивні труднощі (а це перш за все — нестабільність фінансування) скорочується кількість штатних співробітників НДЧ на кафедрах і основне навантаження у виконанні науково-дослідних робіт лягає на викладацький склад, аспірантів та докторантів. Погіршуються також показники участі студентів у науковій роботі.
Хоча в цілому можна сказати, що у непростий перехідний період 1992 — 1996 років академії вдалося зберегти, на відміну від багатьох вищих навчальних закладів України, наукову базу і стабілізувати обсяги наукових досліджень.
Незважаючи на тривалий період становлення патентної служби України, відсутність фінансування, вдалося припинити спад у винахідницькій діяльності академії. За 1993 — 1998 роки направлено до Держпатенту України 40 заявок на винаходи. Підготовлено до реєстрації кілька ліцензій на патенти.
Щорічно в академії випускалося 3 — 4 збірники наукових праць, тези доповідей на конференціях, що відбуваються у ХарДАЗТ, видавався журнал „Інформаційно-керуючі системи на залізничному транспорті”. Збірники наукових праць академії ВАК включила до переліку наукових видань, у яких можуть друкуватися основні результати дисертаційних робіт. З 1992 року науково-дослідну частину очолював доцент Саяпін О.С.

Колектив науково-дослідної частини 2002 рік
зліва направо перший ряд: Янченко Л.В.; Богатир С.Г. другий ряд: Бабенко Т.В.; доц. Саяпін О.С. – начальник науково-дослідної частини з 1992 по 2004 рік; Шкурпела О.В.

Поступово налагоджуються міжнародні зв’язки. Крім традиційних конференцій— професорсько-викладацького складу та спеціалістів залізничного транспорту і студентської — почали проводитись міжнародні конференції, зустрічі, школи-семінари.
Розширюється співробітництво із зарубіжними країнами, викладачами та співробітниками — написано більше 10 статей для видань Німеччини, США, Швеції, Угорщини та інших країн. Професори Плугін А. М., Поляков П. Ф., Ковалішіна І. В., Загарій Г. І., Філіппенко І. Г., Тартаковський Е. Д. виступали з доповідями на конференціях у країнах далекого зарубіжжя.
Період з 1998 року характеризувався поступовим зростанням обсягів наукових робіт і пожвавлення у цій сфері. У 1998 році за розроблення теоретичних та практичних основ створення і промислового освоєння нового покоління конкурентоспроможних, високоефективних та надійних апаратів пневматичних систем дорожніх транспортних засобів проф. Тимофеєвій Л.А. присуджено Державну премію України (у співавторстві).
До позитивних змін у науковій діяльності слід віднести активізацію роботи галузевих науково-дослідних лабораторій та створення у 2004 році ГНДЛ економіки залізничного транспорту.
Загальний обсяг наукових видань в академії зріс більше ніж у 3,5 рази: з 138 друкованих аркушів у 1999 році до 442 у 2004 році. Цьому сприяє починаючи з 2003 року вихід 8-ми збірників наукових праць, публікації наших фахівців у галузевому журналі “Залізничний транспорт України”. За підсумками 2002 року УкрДАЗТ посіла перше місце серед організацій і установ — джерел публікацій у журналі “Залізничний транспорт України”. Виправдало себе започатковане у минулому п’ятиріччі видання багатогалузевого збірника наукових праць, крім традиційних кафедральних. Зусиллями факультету економіки транспорту і зокрема зав. кафедрою, проф. В. Л. Диканя, в академії починають видаватися збірник наукових праць “Вісник економіки транспорту і промисловості” і журнал “Економіка транспорту України”. Створено також спеціалізовану раду із захисту кандидатських дисертацій з економічних спеціальностей (голова — проф. Дикань В. Л.).
Велику увагу ректорат приділяв презентації наукових досягнень академії на різного роду заходах. З 1999 року академія демонструє більше 50 експонатів на виставках Укрзалізниці, в    Національному експоцентрі у Києві, в експозиціях Харківської області та Міністерства транспорту України, на регіональних виставках “Наука Харківщини 2000 — 2004″, на виставках академії про досягнення кафедр.
Академія фінансово підтримує видання студентських наукових праць. Так, завдяки щорічному виходу тез доповідей та збірника наукових праць студентів збільшена кількість студентських публікацій за останні п’ять років майже втричі.
П’ять років поспіль УкрДАЗТ є базовою організацією з проведення Всеукраїнського конкурсу наукових студентських робіт по розділу “Залізничний транспорт і транспортне будівництво”. За ці роки було подано на конкурс 188 робіт наших студентів: з них 12 робіт стали переможцями, а 20 — дипломантами Всеукраїнського конкурсу. У відновленому з 1999 року міському конкурсі брали участь 28 робіт наших студентів, 5 з яких стали дипломантами. Останніми роками студенти академії значно активніше беруть участь у наукових заходах в інших навчальних закладах і містах України.
Починаючи з 2005 року академія є базовим ВНЗ з проведення II туру Всеукраїнської Олімпіади зі спеціальності „Рухомий склад та спеціальна техніка залізничного транспорту”, у якій студенти академії посіли 3-є місце (диплом переможця 3-го ступеня) серед 19 учасників. У конкурсі студентських наукових робіт 1 туру олімпіади в академії брали участь 2011 студентів усіх факультетів.

Всеукраїнська Олімпіада зі спеціальності „Рухомий склад та спеціальна техніка залізничного транспорту”, 2005 рік

     Основними замовниками НДР є Укрзалізниця, залізниці, Мінтрансзв’язку, промислові підприємства. У 2004 році за розробку рухомого складу приміського сполучення проф. Тартаковському Е. Д. присуджено Державну премію України (у співавторстві). Начальником науково-дослідної частини у 2004 році призначено доц. Пузиря В. Г.

Колектив науково-дослідної частини 2005 рік
зліва направо Шкурпела О.В.; Янченко Л.В.; проф. Жалкін С.Г.– проректор з наукової роботи з 1974 по 2009 рік; доц. Пузир В.Г. – начальник науково-дослідної частини з 2004 по 2006 рік; Бондаренко Н.В.; Богатир С.Г.

 До позитивних змін у науковій діяльності слід віднести активізацію роботи галузевих науково-дослідних лабораторій та атестація протягом останнього часу двох ГНДЛ. Кількість працюючих ГНДЛ налічує 17 із яких 3 атестовані. З 2006 року науково-дослідну частину очолював доцент Бутенко В. М.
У 2008 році за цикл праць “Конструкційні матеріали нового покоління та технології їх впровадження у будівництво” присуджено Державну премію України проф. Плугіну А. М. (у співавторстві).

Президент України В.А. Ющенко вручає професору А.М.Плугіну
диплом та нагрудний знак лауреата
Державної премії України в галузі науки і техніки

 З 2009 року на посаду проректора з наукової роботи замість С.Г. Жалкіна було призначено д.т.н. Д.В. Ломотька, який працював на цій посаді до 2014 року.

Виставка до дня науки 2010 рік
зліва направо проф. Д.В.Ломотько – проректор з наукової роботи з 2009 по 2014 рік; проф. С.Г.Жалкін – проректор з наукової роботи з 1974 по 2009 рік; Н.В. Бондаренко – пров.інженер НДЧ; доц. В.М.Бутенко – начальник науково-дослідної частини з 2006 по 2011

Університет брав участь у формуванні Державної цільової програми забезпечення безпеки перевезення небезпечних вантажів на 2011—2020 роки.

Всеукраїнський конкурсу наукових студентських робіт по розділу “Залізничний транспорт та спеціальна техніка”, 2011 рік

П’ять років поспіль УкрДУЗТ є базовою організацією з проведення Всеукраїнського конкурсу наукових студентських робіт по розділу “Залізничний транспорт та спеціальна техніка”. За ці роки було подано на конкурс 330 робіт наших студентів: з них 57 робіт стали переможцями Всеукраїнського конкурсу. Останніми роками студенти університету значно активніше беруть участь у наукових заходах в інших вишах і містах України: Києві, Дніпропетровську, Одесі, Львові. Усі студенти-переможці наукових заходів отримують від керівництва університету грамоти й дипломи переможців, які урочисто вручаються на засіданнях Ради факультетів та засіданнях Ради університету.
За роки незалежності було направлено до Держпатенту України близько 300 заявок на винаходи та корисні моделі та отримано 260 патентів.
З 2011 року науково-дослідну частину очолює доцент Михалків С. В.  З 2014 року на посаду проректора з науково-педагогічної роботи замість Д. В. Ломотька було призначено д. т. н. С.І. Приходька.

Михалків Сергій Васильович кандидат технічних наук, доцент завідувач науково-дослідної частини з 2011 по 2018 рік	Приходько Сергій Іванович доктор технічних наук, професор проректор з науково-педагогічної роботи з 2014 по 2017 рік

З 2018 року науково-дослідну частину очолює доцент Кравець А.М. З 2017 року на посаду проректора з наукової роботи замість С. І. Приходька було призначено д.т.н. Г. Л. Ватулю, який працює на цій посаді до цього часу.

Кравець Андрій Михайлович кандидат технічних наук, доцент завідувач науково-дослідної частини з 2018 року	Ватуля Гліб Леонідович доктор технічних наук, професор        проректор з наукової роботи з 2017 року